Організація роботи закладів дошкільної освіти в умовах воєнного стану

Розглянемо деякі аспекти діяльності ЗДО під час війни

Створення безпечних і комфортних умов перебування дітей в закладах дошкільної освіти є ключовим завданням роботи колективів дитячих садочків. Аби допомогти адміністраціям та педагогічним працівникам підготуватися до нового навчального року та спрямувати освітній процес на збереження та відновлення фізичного, психічного та духовного здоров’я вихованців, ми зробили огляд деяких нормативних документів, які регламентують функціонування ЗДО.

Нормативна база

Діяльність закладів дошкільної освіти в умовах воєнного стану регулюються низкою нормативних документів, зокрема, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», листом ДСНС України від 14.06.2022 № 03-1870/162-2 «Про організацію укриття працівників та дітей у закладах освіти» та листами МОН:

Рішення про відновлення діяльності та режим роботи ЗДО ухвалюють місцеві органи влади та військові адміністрації. Вони призначають комісії з обстеження закладів освіти щодо готовності до організації освітнього процесу, які мають перевірити:

заклади освіти та прилеглі території на наявність вибухонебезпечних предметів;
готовність систем оповіщення, зокрема, доступності оповіщення для дітей з порушеннями зору та слуху (за потреби);
наявність планів евакуації та обладнаного укриття для всіх учасників освітнього процесу (із запасами води та їжі, спальних місць, засобами захисту, аптечкою тощо). Облаштування внутрішнього простору приміщень укриттів має бути комфортним, містити все необхідне обладнання для організації освітнього процесу. Також бажано облаштувати в укриттях різні ігрові осередки (куточок творчості, читання, тощо).

Під час підготовки до нового навчального року у закладах освіти потрібно провести тренування з учасниками освітнього процесу щодо опрацювання алгоритму дій у разі оголошення сигналу повітряної тривоги або іншої надзвичайної ситуації та серію тематичних занять щодо збереження життя та здоров’я й надання домедичної допомоги.

Організаційні аспекти діяльності ЗДО

Для забезпечення безпечних умов перебування учасників освітнього процесу у закладі освіти керівникам дитячих садків рекомендовано провести такі заходи:

передбачити по два вихователі на кожну зміну та по два помічника вихователя на одну групу;
зменшити кількість дітей до 10 у групах для дітей раннього віку, до 15 – для дітей дошкільного віку;
запровадити різний режим роботи ЗДО (від 2 до 12 годин);
передбачити різні форми організації освітнього процесу: очна, змішана, дистанційна (педагогічна підтримка сімей), зокрема і для тих дітей, які тимчасово знаходяться поза межами нашої країни.

В освітньому процесі доцільно використовувати технічні засоби навчання, дидактичні, настільно-друковані ігри, різні види театрів, шашки, шахи, залучати дітей до малювання та поробок з паперу, природного матеріалу тощо.

Особливу увагу варто зосередити на педагогічній діяльності тих груп, до яких зараховано дітей зі статусом внутрішньо переміщених осіб. Адже ці вихованці потребують окремого психолого-педагогічного супроводу у процесі адаптації до нових умов, тож педагогічним працівникам потрібно:

спостерігати за такими дітьми;
враховувати в освітній роботі інформацію щодо їхнього психічного стану;
впроваджувати види діяльності, які сприятимуть емоційній підтримці дітей та налагодженню комунікації з ними;
використовувати індивідуальний підхід у роботі з вихованцями;
залучати їх до колективної творчої діяльності.

Організація освітнього середовища

Освітнє середовище має бути не лише безпечним, а й інформативним, цікавим, змістовним, стимулювати когнітивний, емоційно-ціннісний та діяльнісно-поведінковий розвиток дітей. Сучасний універсальний дизайн має бути орієнтованим на особистісний розвиток дитини задля реалізації її індивідуальної освітньої траєкторії та включати:

зонування групового простору на гамірні та тихі зони, облаштування в ньому осередків за інтересами. У вікових групах має бути достатньо простору для організації різних видів діяльності та вільної гри;

візуальне оформлення простору, пов’язане зі світлинами дітей, їхніми мистецькими роботами, матеріалами, що відповідають тематиці дня/тижня, індивідуальним інтересам тощо. Практичну значущість мають розробки педагогів щодо облаштування ««Стіни, що говорять», локації «Диво-рученята», де представлені роботи дітей за темами: «Коло друзів», «Родина» тощо.

Організація дистанційної форми здобуття освіти вихованців

У процесі організації освітньої діяльності в дистанційному форматі керівники ЗДО мають:

організувати навчання та надавати методичну підтримку педагогічним працівникам щодо дистанційної роботи з дітьми;
забезпечити педагогів необхідним обладнанням та доступом до інтернету;
організувати психолого-педагогічну підтримку та супровід усіх учасників освітнього процесу. Педагогічний колектив має заздалегідь спланувати змістовий контент роботи, що відвертатиме увагу дітей від хвилювань, страхів та сприятиме зниженню тривожності;
контролювати систематичність організації освітнього процесу з дітьми раннього та дошкільного віку.

Рекомендовано проводити дистанційне навчання у таких режимах:

синхронному (у формі онлайн-заняття). Такі заняття, у разі згоди батьків, з дітьми молодшого та середнього дошкільного віку мають тривати не більше 10 хвилин, старшого дошкільного віку — 15 хвилин. Під час заняття слід обов'язково звертати увагу на налаштування веб-камери - вона має бути встановлена на рівні очей або трохи вище, щоб діти бачили очі педагога;
асинхронному (запис відео заняття та передача його батькам для самостійного опрацювання дітьми). Під час зйомки варто прагнути до створення коротких і дидактично продуманих відеороликів, дозовано використовувати переходи та анімацію.

Організація роботи з дітьми з особливими освітніми потребами

В умовах воєнного стану важливим напрямом роботи ЗДО є продовження здобуття дошкільної освіти дітьми з особливими освітніми потребами, максимальне збереження кадрового потенціалу педагогічних працівників, які забезпечують їхнє навчання, створення безпечного освітнього середовища та надання якісних психолого-педагогічних послуг.

Відповідно до Порядку організації інклюзивного навчання в закладах дошкільної освіти керівник закладу освіти утворює інклюзивну групу та організовує інклюзивне навчання на підставі:

заяви одного з законних представників дитини з ООП;
висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, наданого інклюзивно-ресурсним центром, який містить інформацію про рівень підтримки дитини (якщо у висновку не має цих даних, інклюзивна група на створюється, а дитина зараховується у групу з урахуванням рекомендацій команди психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами (за участю фахівців ІРЦ)).

Також під час дії воєнного стану для створення інклюзивної групи додатково подається довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (за наявності).

Якщо висновок ІРЦ, який було видано до введення воєнного стану в Україні, втрачено, то законні представники дитини з ООП можуть:

отримати копію висновку на порталі АС «ІРЦ» або у відповідному мобільному додатку;
звернутися до ІРЦ за місцем тимчасового проживання дитини та отримати копію висновку або провести первинну (повторну) комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи.

У період воєнного стану гранична кількість дітей з ООП в інклюзивних групах не застосовується (тобто в інклюзивній групі може бути більше трьох дітей з ООП).

Аби дізнатися про алгоритм визначення категорій (типологій) освітніх труднощів у дітей з особливими освітніми потребами раннього й дошкільного віку та порядок забезпечення їх підтримки в закладі дошкільної освіти слід опрацювати лист МОН від 08.06.2022 № 4/1196-22, який містить:

інструмент оцінки розвитку сфер дитини раннього віку (соціальної, емоційної, сенсорної, мовленнєвої, когнітивної та рухової (фізичної);
перелік можливих особливостей розвитку дітей з особливими освітніми потребами та наявних освітніх труднощів у дітей дошкільного віку, які можуть бути їм притаманні;
методичний інструментарій вимірювання ступеня їх прояву, визначення бар’єрів, особливих освітніх потреб і стратегії подальшої підтримки.

Організація ефективної взаємодії з учасниками освітнього процесу

Ключовою передумовою налагодження ефективного та дієвого освітнього процесу є партнерська взаємодія між батьками та педагогічним колективом. Аби організувати ефективну взаємодію всіх учасників освітнього процесу можна використовувати різноманітні онлайн сервіси та ресурси, зокрема:

сайт закладу освіти. Для якісного функціонування слід постійно оновлювати й поповнювати інформаційне наповнення сайту, розмістити на ньому завдання і рекомендації для батьків щодо роботи з дітьми, створити віртуальну бібліотеку з добіркою освітніх ресурсів;
оптимальні канали комунікації для здійснення кожного конкретного завдання, проведення індивідуальних консультації з фахівцями (відеоконференція, форум, чат, блог, електронна пошта, анкетування, соціальні мережі тощо);
месенджери (Viber, Telegram, WhatsApp) для оперативного спілкування з батьками;
електронні платформи Zoom, Google Meet, Google Classroom, Microsoft Teams тощо.

Організація харчування

У закладі дошкільної освіти дозволяється перебування дітей без організації харчування упродовж терміну до чотирьох годин. При цьому, потрібно забезпечити кількаденний запас продуктів тривалого зберігання та подбати про запас продуктів для дітей з особливими дієтичними потребами.

Рекомендований перелік: свіжі фрукти; сушені фрукти, ягоди; хлібці; борошняні кулінарні вироби, печиво з вмістом цукрів не більше 5 грамів на 100 грамів печива; пастеризовані соки; пастеризоване молоко; молоко безлактозне або рослинні напої; батончики: білкові, злакові, фруктові; чай.

Поради щодо організації харчування:

не використовуйте продукти, у якості яких сумніваєтеся (за відсутності електропостачання продукти, що зберігаються за низьких температур у холодильнику, можуть стати небезпечними);
зберігайте їжу в закритих контейнерах;
тримайте в чистоті посуд для приготування та споживання їжі;
не споживайте їжу, яка була забруднена, а також ту, що перебувала за кімнатної температури протягом двох годин або більше, має незвичний запах, колір або текстуру;
використовуйте кип’ячену або бутильовану питну воду.

Оплата праці працівників

Під час воєнного стану працівники можуть виконувати професійні обов'язки, пов’язані з освітнім процесом:

у штатному режимі (заробітна плата має виплачуватись за тарифікацією в повному обсязі);
за межами робочого приміщення, адміністративної будівлі (дистанційно) з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. У таких випадках оплата праці здійснюється в повному обсязі відповідно до законодавства. Якщо відсутні організаційні або технічні умови, необхідні для виконання роботи, оголошується простій щодо окремих працівників (у тому числі непедагогічних та тих, які працюють за сумісництвом), за якими зберігається середній заробіток.

Попри жорсткі воєнні дії на території нашої держави дитячі садочки готуються до зустрічі вихованців у новому навчальному році й прикладають всі зусилля для створення безпечного середовища та вдосконалення освітнього процесу незалежно від форми здобуття освіти. Вони міцно тримають свій маленький, але такий важливий для нашого майбутнього, освітянський фронт!

У МОЗ додали нові правила щодо роботи дитячих садочків у період карантину

Відповідно до Постанови Головного державного санітарного лікаря України №25 від 21.05.2020 року «Про затвердження Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів у закладах дошкільної освіти на період карантину у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19) », дитячі садки повинні дотримуватися певних протиепідемічних заходів.

До вже діючих рекомендацій, урядовці рекомендують розробити графік прогулянок та занять, щоб діти перебували у закладі в різний час і якомога менше між собою контактували. Також групи дітей у садочку не повинні змішуватися.

Нагадаємо, МОЗ видало рекомендації та правила для закладів дошкільної освіти, аби вони могли організувати безпечне навчання для дітей:

перед початком зміни повинен бути обов’язковий температурний скринінг всіх працівників.
вихователі повинні зранку забрати дітей у батьків на території закладу, але за межами будівлі, щоб батьки не заходили до приміщення. Так само ввечері передавати дітей батькам.
на території заклади дошкільної освіти мають облаштувати організоване місце для обробки рук спиртовими антисептиками. Зокрема, антисептики мають бути на вході у заклад, але вихователі мають стежити за тим, як діти оброблятимуть руки.
у дитячих садочках повинні бути розроблені графіки прогулянок та занять, щоб діти знаходилися у закладі в різний час і якомога менше між собою контактували.
групи дітей не повинні змішуватися. Варто обмежити заняття та вправи, під час яких діти контактують між собою та не використовувати додатковий інвентар.
працівники дитсадків повинні регулярно мити руки рідким милом або обробляти їх антисептиками кожні дві години, особливо після відвідування громадських місць.

Також у дитячих садочках має проводитися дезінфекція поверхонь до та після заняття. І треба провітрювати приміщення не менше 15 хвилин перед відкриттям закладу та почергово провітрювати кімнати протягом дня.

У дитячих садочках заборонено:

використовувати багаторазові тканинні рушнички;
мати для дітей м’які іграшки;
мати килими в кімнаті з довгим ворсом;
заходити в середину приміщення у вуличному взутті;
проводити масові заходи та батьківські збори.

Важливо! Всі протиепідемічні заходи мають бути організовані в ігровій формі.

Рекомендації вихователям ДНЗ

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОГУЛЯНКИ
У режимі дня дошкільного закладу передбачаються дві прогулянки: у першій половині дня та у другий. Під час прогулянки повною мірою повинні реалізовуватися освітньо – виховні завдання.

Оздоровлення дітей.

Фізичний розвиток.

Розвиток самостійності.

Розширення кругозору.

Ознайомлення з навколишнім світом.

Виховання естетичних почуттів, культури поведінки.

Педагог сприяє розвитку у дітей елементарних природно - наукових уявлень про фізичні властивості навколишнього світу, формуванню географічних знань (відповідно до вікових можливостей) і екологічної культури, емоційно позитивного відношення до живої і неживої природи.

З метою успішної реалізації перерахованих вище завдань необхідно ретельне перспективне планування цього режимного моменту.

При плануванні прогулянки вихователь повинен враховувати безліч різноманітних факторів: погодні умови, вік і контингент дітей, наявність інвентарю та відповідного обладнання, і багато чого іншого.

Структуру прогулянки умовно можна представити в такий спосіб:

спостереження; трудова діяльність дітей; рухливі ігри; індивідуальна робота дітьми;

самостійна діяльність дітей; індивідуальні бесіди з дітьми; організація самостійної діяльності дітей;

індивідуальна робота з дітьми (розвиток мови, пізнавальний розвиток).

Різновиду прогулянок

Типова - максимально вільна діяльність дітей (максимум атрибутів).

Комбінування: цільова прогулянка і самостійна діяльність.

Прогулянка - екскурсія - похід.

Спортивні естафети.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Спостереження - це в першу чергу спостереження за сезонними явищами в живій і неживій природі. Важливо закріплювати знання дітей про те, що ці зміни впливають на життя тварин і людини, навчити робити висновки про взаємозв'язки різних природних явищ. Переважно планувати спостереження на прогулянці по днях тижня.

Спостереження розвиває допитливість. Вихователь підтримує інтерес дітей до прикмет пори року, задає запитання, які націлюють увагу дитини та спонукують їх до подальших спостережень. Отримані спостереження можна закріпити наступними замальовками, складанням розповідей. На літній, весняній, зимовій, осінній прогулянці педагоги періодично звертають увагу дітей на колірну гаму дерев.

Використання віршів на певну тему при спостереженнях і розглядання допомагає підсилити враження дітей від прогулянки.

Вірші про природу, загадки, народні прикмети й прислів'я - всі ці нехитрі словесні прийоми дозволяють зробити прогулянку більше емоційної, направити спостереження дітей у потрібне русло.

ТРУДОВА ДіЯЛЬНіСТЬ

Дітей залучають до збору насіння квітів на клумбі, осіннього листя для гербарію та прикраси групової кімнати, пересаджуванню квітів із клумби у горщики для куточка природи, прибирання на прогулянковому та спортивному майданчиках.

Для успішного вирішення завдань щодо розвитку самостійності і акуратності, прищепленню працьовитості дуже важливо правильно підібрати дитячий інвентар: граблі, лопатки, совки, відра, візочки. Велике значення при організації праці з дітьми на прогулянці має емоційне відношення до справи, що задає вихователь ще до початку роботи. Не завжди сама робота буде цікавити дітей, іноді їх залучає мета, поставлена вихователем, а під час виконання роботи захоплюють спільність інтересів, злагодженість, змагання тощо.

Не менш важливо створити правильну мотивацію, пояснити, чому необхідно зробити цю роботу саме сьогодні і саме таким способом. Дітей старшої групи варто підводити до розуміння того, що потрібно робити не тільки цікаву роботу, але й необхідно урізноманітнити діяльність, вихователь може запропонувати дітям відгадати загадки.

Щоб правильно керувати спостереженнями та трудовою діяльністю дітей на прогулянці, вихователь повинен поповнювати свої знання про рослини і тварин, володіти практичними вміннями та навичками в цій області, а також методикою проведення спостережень, екскурсій, організації праці дітей дошкільного віку.

РУХЛИВІ ІГРИ

Рухливі ігри плануються і проводяться вихователем самостійно, з урахуванням побажань дітей. Вони можуть бути досить різноманітні, тому щоб уникнути монотонності доцільно спланувати рухливі ігри по днях тижня з урахування пори року. Таке планування дозволяє врахувати інтереси кожної дитини, повністю охопити програмний матеріал рухливих ігор, організувати діяльність вихователя. Обов'язково дві рухливих ігри.

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

Індивідуальна робота на прогулянці теж ретельно планується. При цьому враховуються рекомендації вузьких фахівців. Важливо, щоб дитина, з якою ведеться індивідуальна робота, розуміла її необхідність і охоче виконувала запропоновані завдання.

САМОСТІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Самостійна діяльність дітей на прогулянці також має потребує грамотного керівництва. Вихователь може запропонувати дітям організувати сюжетно - рольову або рухливу гру, цікаві завдання, іграшки або інвентар для праці й т.п. Необхідний постійний контроль за самостійною діяльністю дітей.

Як театр починається з вішалки, так і прогулянка починається з роздягальні. Важливим фактором, що впливає на здоров'я дитини, є її одяг. Педагогічний колектив ДНЗ повинен проводити бесіди з батьками по цьому питанню щодо одягу та взуття дитини. Одяг і взуття дитини повинні підходити за розміром, не стискати рухи, бути з натуральних матеріалів і відповідати температурному режиму й погоді. У протилежному випадку можливі перегрів або переохолодження дитячого організму, різні поранення шкіри, травми.

Важливим моментом в одяганні дітей на прогулянку є одночасність і послідовність, тобто діти повинні одягатися по можливості одночасно, щоб чекаючи, не спітніти. Педагоги широко використовують метод змагання, заохочення, а також роздільне вдягання з використанням загадок і приказок. Наприклад, загадується загадка про який-небудь елемент одягу, і ті діти, хто відгадав, повинні швидко і мовчки його надягти. Навіть ті діти, які не відгадали загадку, дивлячись на своїх друзів, швидко одягаються, щоб не бути останніми. Таким чином, дитина не тільки готується до виходу на прогулянку, але й розвиває фантазію, спритність. Звертаючи увагу на кожну дитину, вихователь постійно повинен тримати в полі зору всіх дітей: вчасно запобігти виникаючому конфлікту, похвалити тих, хто за власною ініціативою навів порядок у шафі та роздягальні. Так створюються гарні умови для всебічного розвитку та виховання дітей на прогулянці.

Як навчити дітей милуватися природою

(методичні рекомендації)

Система роботи з формування емоційно-чуттєвого ставлення дитини до природи базується на особистісно - орієнтованому підході, що на відміну від авторитарного, будується на «емоційному розумінні» педагогом дитини. Методами співпраці в цьому є діалог та гра. Такий підхід пропонує дитині не лише шляхи орієнтації в культурі спілкування з природою, а й існування у ній. Діти повинні зрозуміти, що світ природи існує не тільки як об'єкт наукового вивчення та практичної діяльності людини, але й як об'єкт безкорисливого милування, джерело естетичних емоцій та почуттів. Милування — це надзвичайно цікавий елемент у системі естетичного виховання, який має більше точних психологічних впливів на духовний світ дитини. Милування природою — досить складний процес. Це не просто спостереження за її об’єктами та явищами або фіксація змін у навколишньому середовищі та їх пояснення з точки зору причинно-наслідкових зв’язків. Милуватися красою — це значить зробити її предметом особливої уваги, духовно з'єднуватися з нею. Милування обов'язково передбачає момент оцінки. Найважливіше те, що в цій оцінці домінують естетичні параметри. Слід пам'ятати, що:

1) уроки милування проводити не більше 1 разу на місяць;

2) тривалість уроків повинна враховувати вікові можливості дитячого сприймання (15—20 хв.; 25—ЗО хв.);

3) не можна перетворювати милування в певний обов'язок

4) слід організовувати милування (цей процес) якомога тонше — непомітно пов'язати зі станом природи (листопад, перший сніг, ожеледиця, відлига, іній, льодохід, перші струмки, повінь, веселка і т.д.).

Якщо не дотримуватися вищесказаного, то перенасичення виховного процесу уроками милування може перетворитись у щоденні чергові вправляння.

Внаслідок цього дитячі оцінки втратять свіжість, природність і будуть приречені на зумисну пишнословність, що призведе до фальші, нудьги та байдужості.

Першочерговим завданням повинно стати попереднє осмислення вихователем естетичного потенціалу природи, споглядання якої планується. Можна відокремити певну естетичну домінанту

— переважання конкретних чуттєвих ознак (світло і колір, форма, симетрія, пропорції, ритм, звук, запах і т.д.), що надають особливої виразності тому чи іншому стану природи. Пропоную завдання для вихователів: подумати і назвати, яка з цих чуттєвих ознак переважає в кожну пору року:

1) Восени? (Різноманітність кольорів).

2) Взимку? (Панує форма, симетрія, пропорція).

3) Навесні? (Багатство звуків, запахів).

4) Влітку? (Світло).

Хочу ознайомити вас з цікавим прийомом споглядання.

Прийом «фоторамки»

Використання «фоторамки» дає змогу сконцентрувати увагу дошкільнят на певних конкретних об'єктах та явищах. Дитина дивиться у рамку і описує, що бачить. Емоційність описової розповіді можна підсилити, включивши в неї поетичні рядки.

Приклад розповіді. «Діти, що вам нагадує падання листя? (Відповіді дітей).

Мені теж хочеться поділитися з вами своїми враженнями. Ось послухайте:

Листя жовте та червоне легко з дерева злітає.

Мов метелик на долоні з тихим шелестом сідає.

Мов казкові пташки та чарівні метелики, летять листочки, поволі опускаються, покривають землю. Як гарно стало навкруги! Яскрава позолота огорнула дерева, кущі, трави. Тільки чарівниця- осінь змогла створити таку красу, від якої радісно і приємно на душі!».

Формування в дітей уміння естетично оцінювати об'єкти та явища природи слід починати з близьких понять, якими вони оперують самостійно (гарний, негарний, подобається, не подобається), потім варто спрямовувати їхню думку на добір образних засобів (епітетів, порівнянь, метафор).

Для повноцінного сприймання певного об’єкта чи явища дитині замало лише самого споглядання. Ефективним прийомом апелювання до емоційної сфери є уявлення, наприклад, «входження в картину», «вслуховування» в її зміст та «перетворення» як в живий, так і в неживий об'єкт.

Гра-перетворення «Я — дерево», «Я — квітка», «Я — листочок», «Я — вітер», «Я — книга».

Дуже подобається дітям створення різних етюдів.

Наприклад: «Дерево спить», «Щаслива квіточка», «Кумедне кошеня» та інші.

Пантоміма «Відгадай хто я?»

До організації та проведення «уроків милування» можна висунути ряд вимог, зокрема:

1) Головним напрямком уроку милування має стати постійне звертання не стільки до інтелектуальної, скільки до емоційно-чуттєвої сфери дитини.

2) Вчасно турбуватися про активізацію чуттєвих аналізаторів дитини, забезпечуючи належну гостроту зору, слуху, тонку диференціацію запахів, дотикових та смакових відчуттів.

3) Слід підносити дитяче сприймання на належний емоційно-образний рівень та організовувати оцінку діяльності дітей. У цьому значно допоможуть експресивність слова вихователя, виразність пантомімічних реакцій, а також удалий добір та доречне застосування пейзажної лірики, загадок, казок, пісень тощо.

4) Діти за своїми віковими особливостями ще не спроможні споглядати природу у повному значенні цього слова. Дитина відчуває у русі, в конкретних діях, тому вважаю за потрібне забезпечити необхідний діапазон видів діяльності та достатній рівень рухливості дошкільників у природі. Пропонувати дітям різноманітні завдання оцінювального характеру (музичні та пластичні імпровізації словотворчість, роботу з природним матеріалом, а також цікаві форми емоційно-естетичного пізнання навколишнього світу: ігри, змагання, конкурси, трудові справи та ін.).

Спілкуючись з живим світом, дитина має змогу заглиблюватися у багатство природних явищ, у їхню невичерпну красу. Вона вбирає в себе звуки, барви й пахощі природи. Прагне розкрити тонкощі довкілля, захоплюється його загадковістю, співчуває всьому живому, одухотворяє його. Тут виявляються особливості ставлення малюка не лише до компонентів природи, а й до самого себе.

(БВДС№7-8, 2011р.)

ФОРМУВАННЯ ЛОГІКО-МАТЕМАТИЧНИХ ПОНЯТЬ

У ДОШКІЛЬНИКІВ

У завданнях з логіко-математичного розвитку традиційний математичний аспект знань поєднаний з логічним. Можливість і доцільність поєднання логічного та математичного аспектів були предметом дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних учених. Зокрема, як одне з основних завдань, що мають розв’язуватися в дошкільному віці, визнано перехід від конкретних емпіричних знань до понять наукового характеру. За основу введення таких понять беруться різні математичні та логічні дії.

Н. І. Баглаєва, дає визначення дефініціям «логіко-математичний розвиток» і «логіко-математична компетентність», які покладено в основу змістових ліній Базового компоненту дошкільної освіти та детально висвітлені у Коментарі до Базового компоненту дошкільної освіти в Україні. Логіко-математична компетентність старшого дошкільника характеризується цілим комплексом умінь. Зокрема, дитина:

- чисельністю;

- вимірює кількість, довжину, ширину, висоту, об’єм, масу, час, здійснює найпростіші усні обчислення, розв’язує арифметичні та логічні задачі;

- виявляє інтерес до логіко-математичної діяльності; прагне знаходити свої шляхи розв’язання завдань, самостійно виводить нові знання із засвоєного;

- уміє розмірковувати, обґрунтовувати, доводити й відстоювати правильність свого міркування;

- правильно користується виразами, що означають положення предметів у просторі, вказує напрямки, пов’язані з орієнтацією у часі;

- довільно, у потрібний момент, відтворює знання, легко й швидко використовує їх у різних життєвих ситуаціях, проявляє у різних формах активності .

Для успішного формування логіко-математичний понять та ефективного розвитку розумових здібностей дітей старшого дошкільного віку необхідно розробити цілісний комплекс завдань, дидактичних ігор і вправ з формування та розвитку кожного поняття у процесі пізнавальної діяльності дитини з визначенням часу їх проведення і місця в режимі ДНЗ.

Даний комплекс складається з урахуванням складності й обсягу навчального матеріалу, вікових та індивідуальних особливостей дітей старшої групи. Він передбачає формувальні, закріплюючі та контрольні заняття, розвивальні ігри з розширення й узагальнення знань, продуктивні і репродуктивні вправи на розвиток предметних і розумових дій, завдання для самостійної та індивідуальної роботи дітей. Відповідно до цього змісту доцільно планувати та розробляти дидактичний матеріал для роботи з дітьми. Враховуючи принципи побудови навчально-виховного процесу, його дидактичну логіку вихователі пропонують завдання, які передбачають:

1) поступове ускладнення матеріалу;

2) узгодження нового матеріалу з раніше вивченим;

3) систематичне повторення вже знайомого навчального матеріалу з метою його міцного і повного засвоєння;

4) відповідність навчального матеріалу певній навчальній темі;

5) поєднання з іншими видами діяльності (інтегрованість);

6) самостійне і творче використання вивченого матеріалу дітьми з обов’язковим промовлянням власних думок у вигляді міркувань та умовиводів.

Робота зі старшими дошкільниками з формування логіко-математичний понять передбачає систематичність, цілеспрямованість і має здійснюватися з опорою на ті види діяльності, які найбільше сприяють розумовому розвитку дитини. Зрозуміло, що головна роль на заняттях відводиться розвитку дітей, тому заняття не замінюються ніяким іншим видом діяльності, навіть грою, особливо у старшому дошкільному віці, оскільки для переходу дитини від одного виду провідної діяльності до іншого необхідне формування певного рівня готовності. Ігрова діяльність на заняттях у старшому дошкільному віці не повинна займати більшу частину заняття, навіть у тому випадку, коли ігри добираються на закріплення навчального матеріалу і забезпечують математичну підготовку дитини. Головним засобом організації навчання старших дошкільників є пізнавальні завдання і вправи з формування, закріплення та розширення знань, а також проблемні завдання, що сприяють розвитку навичок використання отриманих знань у нових практичних умовах. Крім того, розроблені спеціальні проблемні ситуації дидактичні вправи-таблиці, спрямовують увагу дітей на розв’язання різноманітних логіко-математичних завдань та розвивають їх кмітливість. Діти вчаться міркувати, доводити свою думку, обґрунтовувати її, робити висновки. Самостійне придумування розповідей за картинками надає простору дитячій уяві, сприяє розвитку мови, мислення. Наприклад, дітям пропонують розглянути картинки і встановити послідовність явищ: що було спочатку, а що потім, розташувати номери у кружечках відповідно до послідовності дій, скласти невеличку розповідь.

Вихователь має бути добре обізнаним з математичними і логічними операціями, якими мають опанувати діти дошкільного віку.

Математичні операції: операції з множинами, величинами, фігурами, орієнтація у просторі, лічба, операції з числами, обчислювання, вимірювання.

Логічні операції: аналіз, синтез, порівняння, класифікація, доведення, серіація, причинно – наслідкові зв’язки, узагальнення, абстрагування.

Логічний і математичний компоненти взаємозалежні оскільки математичні знання засвоюються за допомогою логічних прийомів. Тільки правильно організована діяльність дітей і вихователя в процесі навчання забезпечує достатній рівень логіко – математичного розвитку дітей. Бо кожне логіко – математичне поняття і уміння формується поступово, поетапно наоснові виконання математичних і логічних операцій, доступних конкретній групі дітей. Тому, в роботі з логіко – математичного розвитку вихованців, необхідно враховувати послідовність засвоєння ними логічних операцій.

Більша частина математичних операцій здійснюється в кожній віковій групі. Головне при їх виконанні враховувати вікові можливості (послідовність засвоєння логічних операцій) та додержуватись дидактичних принципів: поетапності, послідовності, системності, доступності. Наприклад, ознайомлення з трикутником доцільно проводити в середній групі, а не в молодшій, адже дітям молодшої групи ще недоступні такі логічні операції як доведеннята поняття зв’язку.

Забезпечує виконання всіх принципів дидактики в процесі організації логіко-математичного розвитку дітей, додержання певних алгоритмів.

Алгоритм – це точне прописання послідовності дій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

Алгоритм формування у дошкільнят уявлень про множини і числа.

1. Навчання оперувати поняттями «один», «багато»;

2. Порівняння груп предметів, оперування поняттями «багато», «мало», «один»;

3. Навчання прийому накладання і порівняння таким чином множин рівнозначної потужності, введення понять «стільки ж скільки», «порівну»;

4. Порівняння множин різних потужностей способом накладання. Визначення чого більше, чого менше, чому;

5. Ознайомлення з порівнянням множин способом прикладання;

6. Уточнення як можна зрівняти множини (прибрати зайвий предмет, або добавити ще один у меншу множину);

7. Лічба предметів в рівно потужних множинах, закріплення понять «стільки ж скільки», «порівну»;

8. Добавити предмет до однієї з рівно потужних множин і порівняти множини;

9. Дати дітям зразок лічби утвореної множини, виділяючи голосом нове число, підкреслити, що утворилося нове число;

10. Уточнити як отримали нове число;

11. Порівняти нове число із попереднім;

12. Повторити з дітьми лічбу до нового числа.

Алгоритм навчання порядковій лічбі.

1. Виставити 5 однакових предметів, запропонувати порахувати;

2. Замінити перший предмет і запитати котрий цей предмет;

3. Таким же чином познайомити дітей з іншими числівниками: другий, третій, четвертий, п’ятий;

4. Вправляти в порядковій лічбі на різних предметах;

5. Показати зв'язок кількісної і порядкової лічби.

Алгоритм знайомства з геометричними фігурами.

1. Показати геометричну фігуру і назвати її;

2. Запропонувати дітям назвати фігуру;

3. Запропонувати знайти таку фігуру серед інших фігур;

4. Обстежити фігуру за допомогою усіх аналізаторів;

5. Назвати ознаки геометричної фігури;

6. Порівняти її з іншою, вже знайомою фігурою;

7. Виконати практичні дії з цією фігурою (представленою у різних розмірах і кольорах).

Значний розвивальний ефект мають ігри із запереченням. Зразок гри із запереченнями: На цьому кораблі попливуть у подорож де-які з цих «геометричних чоловічків”, їх прийшли проводжати у далеку путь усі родичі. Хто ж з них попливе на кораблі? Щоб визначити це, треба звернути увагу на ось ці «закодовані» позначення. То які чоловічки мають зайняти свої місця на кораблі? (не круглі і не жовті). Такі фігури є у вас на столах, відберіть ті, що можуть бути на цьому кораблі і покладіть їх перед собою, щоб чоловічки побачили, чи вгадали ви хто з них відправиться у подорож на кораблі.

На основі логіко – математичних ігор побудована інноваційна педагогічна технологія курс «Логіки світу» І. Стеценко.

В роботі з логіко – математичного розвитку дошкільнят важливо, щоб кожна гра приносила дітям не тільки радість і задоволення, а ще й користь. Щоб граючись вони розвивались і навчались.

Куточок природи в ДНЗ:

значення, зміст та організація в ньому трудової діяльності

Створюючи в дошкільному закладі належне розвивальне середовище, зокрема й на формування природної компетенції дітей, педагоги мають приділити серйозну увагу оформленню, як території дошкільного закладу, так і його приміщень. Ознайомлення дітей із природою у дошкільному закладі, потребує постійного безпосереднього спілкування з нею, тому важливими є куточки природи.

Куточок природи слід облаштовувати у світлій частині кімнати. А йогооб'єкти можна розмістити як традиційно на столах або шафах, так і нестандартно – на пеньках, металевих підставках тощо.

Розміщуючи мешканців у куточок природи, треба насамперед подбати про те, щоб були враховані їхні біологічні особливості й потреби.

Так, одні кімнатні рослини потребують велику кількість сонячного світла, а інші навпаки, погано переносять прямі сонячні промені.

Разом з ним куточок природи має радувати око, прикрашати інтер’єр. Зрештою об’єкти у куточку природи необхідно розміщувати так, щоб діти могли вільно підходити до них, спостерігати та доглядати за ними.

Вимоги по підбору мешканців куточка природи.

- відповідність вимогам програми

- не вибагливість до їжі та догляду

- безпечність

- привабливість

- поширеність

Об'єкти для куточка природи слід ретельно відбирати. Насамперед треба враховувати їх безпечність, відповідність вимогам програми та можливість їх розміщення у конкретному приміщенні. Не можна утримувати, скажімо, отруйні рослини і тварини, рослини з калючками або такі, що можуть викликати алергічні реакції у дітей. Догляд за мешканцями куточок природи за характером праці має бути доступним для дітей відповідного дошкільного віку.

Варто добирати привабливі зовні об’єкти, які зможуть привернути і утримати стійку увагу дітей. Але при цьому необхідно враховувати можливість нормальної життєдіяльності росту та розвитку тварин і рослин в умовах приміщення дошкільного закладу.

Кімнатні рослини

Кімнатні рослини – постійні і обов’язкові об’єкти куточка природи, адже залежно від місця зростання у природікімнатні рослинипотребують різного догляду, зокрема різного ґрунту, поливки, освітлення, тому вони є цінним дидактичним матеріалом.

Молодша група

Підбираючи, кімнатні рослини (2 – 3 рослини) для молодшої групи, необхідно пам’ятати про певні вимоги. У куточку природи слід утримувати рослини, які мають

- привабливий вигляд – гарно і рясно квітнуть

- велике цупке листя, щоб малюкам було зручно витирати з нього пил

- типову будову – стебло, листя, квіти.

З огляду на ці вимоги пропонуємо для наповнення куточка природи у молодшій групі такі рослини:

● красиво квітучі

- бальзамін

- герань зональна

● декоративно листяні

- фікус (невеликого розміру)

- аспідістра

Доцільно мати у куточку природи одну рослину в двох екземплярах, щоб діти могли вчитися знаходити однакові рослини. (Дидактична гра «Вгадай рослину за описом», «Що змінилося», «Знайди такий же».)

Середня група

У куточку природи середня група зазвичай має бути 5-6 рослин. Вимоги до підбору рослин куточка природи середньої групи дещо змінюються і доповнюються. Адже діти опановують складніші прийоми порівняння, вчаться находити подібне і відмінне в рослинах, узагальнювати об’єкти за ними чи іншими ознаками. Поглиблюються знання дітей: вони чіткіше розрізняють особливості рослин, ознайомлюються з умовами, необхідними для їхнього життя. Опановують нові прийоми підтримки рослин у чистоті:

- обливають з дрібносітчатої лійки або обприскують із пульвелізаторів рослини з дрібним листям;

- обтирають вологим пензликом листя, що має зазубрини;

- обтирають сухим пензликом опушене листя;

Отже, для куточка природи середньої групи слід добирати рослини, які мають:

· листя з різною поверхнею, формою, величиною;

· яскраво забарвлене листя;

· добре виявлену потребу у воді та світлі (колеус декоративно-листяний, бегонія – завжди квітуча).

Старша група

У дітей старшого дошкільного віку закріплюються вміння визначати спосіб підтримання рослини у чистоті залежно від характеру листя і стебла.

Вимоги до відбору рослин для куточка природи старшої групи дещо змінюються, зокрема слід утримувати рослини з різними

- будовою – видозміненим стеблом та листям;

- листям;

- потребами у світлі і воді;

- строками і періодами вегетації (традесканція, аспарагус, квітучі - клівея).

Слід познайомити дітей з рослинами – лікарями (алое – каланхое)

● Сезонні зміни в куточку природи є обов’язковими, вони дають змогу продовжувати спостереження, які були розпочаті в природних умовах.

- осінь – заносять рослини з квітника (айстри, чорнобривці);

- зима – проводять вигонку рослин: (висадка цибулі на перо, посів овса, пшениці для годівлі птахів);

- весна – поповнюють кут природи висаджують тюльпани, нарциси.

Акваріум.

Молодша група – рекомендують утримання риб з місцевих водойм. Це карась, короп, краснопірка.

Середня група – зазвичай утримують різні види золотої рибки, а саме «Вуалехвости», комету, телескопа. Золота рибка і її різновиди невибагливі і холодно водні.

Старша група – можна утримати дрібніших рибок цікавими для дітей будуть живо рідні рибки – гупі і мечоносці.

У дошкільних навчальних закладах відповідно вимог ТБ не повинно бути приладів для підігріву води та компресорів.

Степова черепаха, морська свинка, хом’ячок, хвилястий папуга, канарка можуть жити в любій віковій групі.

Обладнання по уходу за кімнатними рослинами:

- фартухи клейончасті;

- палички для рихлення землі;

- салфетки для протирання великих листків;

- лійки для поливу квітів;

- пульвелізатори.

Використана література:

1. М.М. Марковская «Уголок природы в детском саду»

2. ж. «Вихователь-методист дошкільного закладу» №9,2010, ст. 46-51 Стаття «Куточок природи у дошкільному закладі»

3. ж. «Ребенок в детском саду», № 5,2005, ст.65

4. В.А. Дрязгунова «Дидактические игры для ознакомления дошкольников с природой».

Консультація для педагогів

"Екологічне виховання дошкільників"

Людина стала людиною, коли почула

шепіт листя і пісню коника,

дзюрчання весняного струмка і дзвін

срібних струмочків у бездомному літньому небі...

В.О.Сухомлинський

Серед актуальних завдань, які розв’язують сьогодні дошкільні навчальні заклади, важливе місце належить екологічному вихованню. Природа своїм розмаїттям , барвами і динамічністю процесів привертає увагу людей змалку, збагачує їх мислення , є джерелом радісних переживань. Для дошкільників вона виступає основним елементом формування інтересів і позитивного ставлення до навколишнього світу. Сприймання природи збагачує мову, емоційну сферу, благодійно впливає на духовний світ малят та їх фізичний розвиток. Екологічні зміни на планеті спонукають сьогодні людей все глибше занурюватись в суть проблеми екологічного виховання та робити все необхідне для її вирішення . Екологічне виховання дітей - нова галузь дошкільної педагогіки, теоретичний та практичний розвиток якої здійснюється на сучасному етапі.

Екологічне виховання підростаючого покоління є проблемою глобальною, вимагає практичного вирішення адаптованих завдань, покликана прищепити дітям відчуття різноманітності форм, фарб, звуків у природі, прищепити дітям потребу не лише милуватися а й пізнавати, спостерігати, встановлювати зв’язки між явищами природи, робити відкриття. Екологічне виховання покликане значно посилити пізнавальні можливості дітей через формування у них стійкого інтересу до навколишнього світу.

Наш обов’язок відновити природу доки не пізно, тому з основних напрямків навчально – виховної роботи в дошкільних навчальних закладах є формування та розвиток екологічного мислення, самосвідомості, екологічної культури нового покоління – покоління ХХІ століття.

Основною формою роботи з екологічного виховання дітей - є заняття. На занятті діти отримують нові знання та уточнюють і закріплюють набуті раніше. Основне це засвоєння дітьми програмового матеріалу. Для цього вихователь використовує різноманітні методи – спостереження природних об’єктів, праці дорослих, дидактичні ігри, робота з картинами, читання художніх творів, бесіди. Метод проекту ґрунтується на дитячих потребах, інтересах, відкриває великі можливості для формування власного життєвого досвіду дитини у процесі взаємодії з навколишнім світом.

ЗРАЗКИ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:

І ПРОЕКТ " ПРИКРАСЬ ДОВКІЛЛЯ". Спрямований на те, щоб подбати про чистоту та затишок не лише оселі , а й довкілля.Під впливом приємних вражень від своїх досягнень діти разом з вихователем доходять висновку – треба підтримувати чистоту в природі.

ІІ. ПРОЕКТ " КНИГА СКАРГ І ПРОПОЗИЦІЙ". Мета проекту – зібрати в книгу "скарги”, які надходять від тварин та рослин, що оточують дітей.

ІІІ. ПРОЕКТ "ДАРУЄМО РАДІСТЬ". Мета проекту - порадувати тих, хто нас оточує: погодувати пташок, збудувати шпаківню.

ІV. ПРОЕКТ "БЕРЕЖІМО ВОДУ". Мета проекту – навчити дітей економно використовувати воду, не забруднювати озера, ставки.

V. ПРОЕКТ "КОЛЕКЦІЯ ТВАРИН". Мета – збирання фотокарток, листівок з зображенням тварин та створення колекції. Підготувати дітей екскурсоводів , які розповідають цікаві історії про тварин , читають вірші.

VI. ПРОЕКТ "ПРОГНОЗ ПОГОДИ". Мета проекту – діти збирають народні прикмети, за якими завбачають природу:

- театр природи (явища та стихії природи ) ;

- екологічними стежинами ( луг, ліс, сад, озеро ).

Екологічні спостереження дають дітям можливість спілкуватися з живим об’єктом, розглянути його, отримати знання, показати взаємозв’язок, що існує в природі, закласти основи для появи у дітей емоційно – позитивного турботливого ставлення до даного об’єкту чи явища.

Наступною формою роботи є – досліди, вони можуть бути екологічного та природознавчого характеру. Організовуючи цю роботу беремо до уваги важливу умову – нові знання , які дитина отримає, як результат своїх власних відкриттів, які ґрунтуються на знаннях, раніше нею засвоєних.

Екскурсії – це заняття, які здійснюються в природу. Освітньо -виховне значення екскурсій дуже велике, бо вони збільшують інтерес дітей до рідної природи, сприяють вихованню почуттів. Велику і цікаву спадщину екскурсій залишив нам В.Сухомлинський, яка до сьогоднішнього часу використовується в роботі з дітьми.

Екологічний тренінг - його мета формування у дітей екологічного чуття. Вправи з екологічного тренінгу проводяться в індивідуальній роботі з дітьми, а також у ході колективних занять.Діти повинні діяти з відомими правилами поведінки в природі.

На сучасному етапі приоритетними завданнями з екологічного виховання дошкільників є :

1. створення умов для екологічного виховання дошкільників;

2. здійснення цілісного підходу до оздоровлення дітей засобами природи.

3. формувати елементи наукових знань про основні екологічні фактори в розвитку живої природи ( світло, температуру , вологу, грунт, взаємозв’язки та залежності ).

4. розвивати вміння класифікувати живу природу на основі безпосереднього сприймання та аналізу зовнішніх ознак. 5. стимулювати допитливість та інтерес до пізнання природи описами її об’єктів та явищ (народна творчість, прислів’я, загадки ).

Аналізуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що робота з екологічного виховання повинна бути систематичною, послідовною та направленою на позитивний кінцевий результат. Чим більше знатиме дитина, тим більше хотітиме довідатися ще, тим сильніше розумітиме, як вабить до себе рідна природа. Дорослі повинні виховати дітей так , щоб вони жили в дружбі з природою , щоб жодна істота не зникла назавжди.

Сюжетно-рольова гра

Виховні, розвивальні, навчальні можливості гри неоціненні. В умілого та уважного вихователя вона є дуже ефективним засобом впливу на різні сфери особистості дитини.«Основа гри — фантазія і творчість малюка, який сам створює образи, комбінуючи і поєднуючи в уяві те, що бачив або переживав, з тим, що йому читали або розповідали. В процесі гри, особливо сюжетної, дитина планує власну діяльність, ставить запитання та самостійно на них відповідає, описує послідовність виконуваних дій, спілкується з партнерами, що є чудовим підґрунтям для розвитку зв'язного мовлення, збагачення та уточнення словника, вдосконалення звукової виразності мовлення дошкільнят. У грі розвиваються художні здібності та естетичні смаки малечі: граючи, діти залюбки декламують вірші, малюють. Самостійне творення ігрового сюжету відповідно до власного задуму сприяє формуванню цілеспрямованості, самостійності, наполегливості.

У грі формуються моральні якості дітей, вони вчаться порівнювати, відрізняти добре від поганого, спираючись на приклад близьких людей, намагаються бути турботливими, відповідальними і дисциплінованими.

Багаторазово повторюючи дії з предметами або іграшками, малюк стає спритнішим, винахідливішим, вмілішим, упевненим у своїх силах. Він учиться спочатку організовувати власну індивідуальну гру, а згодом — гру з ровесниками.

У грі розкривається творчий потенціал дитини, вона звільняється від комплексів, може задовольнити свою потребу бути незалежною від дорослого.

Уже переходячи від раннього віку до дошкільного, малюк починає сприймати дорослих як носіїв різних соціальних ролей — тата, мами, лікаря, пожежника, вихователя. Малим дуже хочеться бути дорослими, чинити, як вони. І тільки один-єдиний вид діяльності допомагає усунути суперечність між бажаним та можливим. Це — сюжетно-рольова гра.

Ігри, які моделюють відносини дорослих і вимагають взаємодії кількох партнерів, є основним засобом соціалізації дошкільнят. Природне бажання бачити себе дорослими, бути схожими на них спонукає дітей шукати сюжети своїх ігор у різноманітній діяльності дорослих. Пізнаючи довкілля, спостерігаючи працю, спілкування, життя дорослих, їхні стосунки, діти обов'язково відтворюють це в іграх з однолітками, а це дає їм можливість приміряти на себе безліч соціальних ролей (батька, матері, продавця, виховательки тощо).

Організація сюжетно-рольової гри у садку сприяє створенню в дитячому колективі щирої, доброзичливої атмосфери співпраці та взаєморозуміння. Діти граються разом — а отже, й розподіляють обов’язки, приймають спільні рішення, обстоюють свою думку, здобувають свій перший досвід співіснування у суспільстві.

Сучасні вимоги до керівництва сюжетно-рольовою грою

Існують два класи творчих ігор, а саме:

♦ ігри, які виникають з ініціативи дитини, — самодіяльні;

♦ ігри, які виникають з ініціативи дорослих.

Самодіяльні ігри найбільш яскраво представляють гру як форму практичних розмірковувань дитини над реальним життям. Саме такою і має бути провідна діяльність у дошкільнят.

Щоб використати на добро всі навчальні, виховні та розвивальні можливості гри, треба насамперед виділити в розпорядку дня час, який діти зможуть присвятити улюбленому заняттю, знаючи, що їх не відриватимуть та не відволікатимуть від нього. Якщо ж з якихось важливих причин гру раптово доводиться припинити, варто подбати про логічне завершення її сюжету або дати дітям можливість продовжити її в інший час.

Неоціненний матеріал дають вихователеві систематичні спостереження за грою. Особливо значущими для них є такі моменти:

♦ теми, які діти обирають для ігор найчастіше та які лишаються нереалізованими;

♦ чи доводять гравці задум до завершення; якщо ні, то що їм заважає;

♦ як складаються стосунки між вихованцями; чи виникають і на якому ґрунті конфлікти; як вони розв'язуються.

Проаналізувавши ситуацію, педагог має спланувати свою роботу з розвитку сюжетно-рольової гри в даному дитячому колективі. І тут важливо не припуститися такої досить поширеної помилки, як "диктатура" вихователя у грі. Дітям треба надати можливість самостійно обирати тему, будувати сюжет, розподіляти ролі, інакше гра втрачає своє значення, лишається сама форма. Дорослий має лише спрямовувати, підказувати, коригувати. Особливу увагу слід приділяти збагаченню власного життєвого досвіду вихованців, від чого залежить різноманітність ігрових тем та сюжетів. З цією метою проводяться екскурсії, спостереження, бесіди.

Розвиток гри відбувається поступово: від ознайомлювальної предметно-ігрової діяльності в ранньому віці до сюжетно-відображувальної, а згодом розвиненої сюжетно-рольової гри у старших дошкільнят.

Кожний етап важливий і необхідний, потребує серйозного та вдумливого підходу з боку педагога, бо від того, наскільки ефективно діти засвоять те, про що дізналися сьогодні, залежить опанування складнішого матеріалу завтра.

Уже на третьому році життя діти відрізняють ігрову дію від реальної, приймають уявну ситуацію і вільно діють у ній: годують, наприклад, ляльку з порожньої тарілки, набирають воду з уявного крана; освоюють ігрові дії: "я — міліціонер", "я — вихователь". Пізніше ці ігрові дії починають об'єднуватися простим сюжетом, який відтворює нескладні ситуації з реального життя: "я кухар — готую обід", "я тато — йду на роботу".

Ігри, які моделюють відносини дорослих людей і вимагають взаємодії кількох партнерів, тобто сюжетно-рольові, стають доступними для більшості дошкільнят уже на п'ятому році життя.

Це — період розквіту сюжетно-рольової гри, якщо для цього створені необхідні умови.

Важлива передумова виникнення гри — наявність у дітей яскравих та різноманітних вражень, життєвого досвіду й знань, джерелом яких є спеціально організовані заняття, спостереження, твори художньої літератури, кінофільми тощо.

Побачене або почуте має викликати в дитини інтерес, збуджувати думку і почуття, викликати бажання творчо відтворити у грі набуті враження. І тоді діти виявляють дивовижну фантазію, вигадку. Вони створюють з підручних матеріалів "меблі", "продукти харчування", "глядацькі зали", "грошові купюри", "запрошення", "медичне обладнання" тощо. Без втручання дорослих, з ініціативи дітей народжується сюжетно-рольова гра. Прямої участі дорослий у ній не бере, якщо тільки його не запросять самі діти. Вміле керівництво грою полягає у тому, щоб знайти найбільш вдалий педагогічний прийом для розвитку морально цінної сюжетної лінії, корекції негативного сюжету, тактовного розв'язання конфлікту між дітьми при розподілі ролей та логічного завершення гри. Можна підказати гравцям нові ідеї, ситуації, повідомити їм додаткову інформацію, запропонувати іграшку або інший ігровий матеріал, переключити увагу малят на іншу діяльність.

Великі можливості щодо цього дає художня література. Інколи розкриття задуму гри гальмується через те, що малятам бракує ігрових умінь. Ось тоді стануть у пригоді порада, заохочення, а інколи й власний приклад педагога.

Не забуваймо: самодіяльна сюжетно-рольова гра — ефективний засіб на лише всебічного розвитку дитини, а й чудова можливість психологічного розвантаження. Це — своєрідні ліки для дітей, бо, програючи певні ситуації, пов'язані з відчуттям напруження, невпевненості, страху, агресивності, збентеження, малі виносять їх на поверхню, а отже, позбавляються від негативу, набувають емоційної стабільності. Гра несумісна з диктатом, тиском, тож ні в якому разі не можна втручатися, різко обривати її, смикати дітей, вимагаючи негайно припинити діяльність, якою вони так захоплені.

Якщо сюжетно-рольова гра організовується з ініціативи вихователя з метою закріплення певних знань, то в ній попередньо обумовлюються тема, конкретний зміст, виділяються і розподіляються ролі, визначається характер взаємодії персонажів, добираються атрибутика та іграшки.

Діти діють у межах запропонованих обставин відповідно до сюжету. Дуже часто у грі бере участь вихователь, який виконує якусь другорядну роль і непомітно керує подіями зсередини. Але й така форма організації передбачає свободу дитячої ініціативи, щоб творчий процес не перетворився на сухе дидактичне вправляння.

Важливо, щоб гра відбувалася в безпечних і комфортних для дитини умовах, щоб у приміщенні було просторо, затишно, чисто. Сьогодні актуальним є питання зонування в дошкільних закладах ігрового простору, що дає змогу якнайоптимальніше дібрати й тематично об'єднати іграшки, спрямувати гру в певному напрямку, згрупувати дітей за інтересами, щоб допомогти реалізувати їхні задуми.

Як будь-який інший специфічно дитячий вид діяльності, сюжетно-рольова гра не може розвиватися тільки на вербальному (словесному) рівні. До створення цікавих, насичених сюжетів стимулює і наявність належного предметно-ігрового середовища. Тож варто подбати про набори ігрового обладнання, крупногабаритні ігрові модулі, атрибути для сюжетних ігор на різні теми (лікарня, школа, магазин, перукарня, ательє тощо), предмети-замінники. Можна звернутися по допомогу й до батьків, попросивши їх принести порожні пляшечки від ліків, парфумів, упаковки від продуктів харчування тощо. Деякі атрибути можна виготовити разом з дітьми.

Предмети (дрібні, великі й дуже великі) можуть бути у грі всім. Так проста паличка, залежно від фантазії дитини, перетворюється і на градусник, і на меч. і на дерево, і на людину; обруч або скручена мотузка можуть зображати озеро; а звичайнісінький диван стає пасажирським теплоходом.

Діти в цьому віці багато фантазують. Гра в них проходить ніби в уявному плані, а уява шукає опори в іграшці або предметі.

Після п'яти років питома вага іграшки в сюжетно-рольових іграх дещо зменшується. Гра відбувається уже переважно в мовленнєвому плані, тобто, граючись, діти багато розмовляють між собою: йде емоційно насичена ігрова бесіда, в якій кожний учасник знає, що треба робити разом і які обов'язки в кожного зокрема.

У цьому віці поряд із спільними сюжетно-рольовими іграми розвиваються індивідуальні, а інколи режисерські ігри з іграшками, в яких дитина не бере на себе певної ролі, а регулює відносини між персонажами (іграшками).

У таких іграх значення іграшки досить велике. Але сюжет гри не прив'язується до стаціонарного ігрового середовища, а, навпаки, — ігровий матеріал добирається до придуманого сюжету.

Діти можуть доповнювати його саморобками, атрибутами, предметами, тобто трансформувати розвивальне ігрове середовище відповідно до динаміки гри.

Гра в дошкільному віці — форма життя дитини, без неї дитинства просто немає. Тому всі знання, здобуті дитиною на занятті чи з іншого джерела мають негайно "задіюватися", застосовуватися — самостійно, постійно і з власної ініціативи. Тільки тоді вони слугуватимуть творчому розвиткові дитини. Все життя дошкільнят у садку, вільне від занять, режимних моментів, має пронизуватися грою. Позбавлення дитини можливості гратися є для неї найтяжчим покаранням.

Але щоб діти гралися, дорослі мають створити у садку, та й удома, належні умови, а саме:

♦ виділити достатньо часу та місця для гри;

♦ забезпечити дітей різноманітними іграшками та іншим ігровим матеріалом;

♦ збагатити малюків яскравими різноманітними враженнями та позитивним життєвим досвідом;

♦ формувати належні ігрові вміння на кожному віковому етапі;

♦ навчити спілкуватися з ровесниками;

♦ бути уважними, чуйними, тактовними щодо своїх однолітків.

Вихователь має бути для дитини взірцем культури, доброзичливості, моральності, джерелом знань і — найголовніше — любові.

Отоді дитині буде в садку цікаво й весело, і вона залюбки вигадуватиме, фантазуватиме — гратиметься.

Керівництво сюжетно-рольовою грою — нелегка справа для педагога. Воно потребує неабиякого терпіння, спостережливості й педагогічного такту. Адже тільки завдяки систематичній та послідовній організації ігрової діяльності у дитячих садках ми зможемо реанімувати сюжетно-рольову гру, поновити її статус провідної діяльності дошкільнят.

Персональний блог вихователя НВК ЗОШ І-ІІІ ст. - дитячий садок с. Гірники Данилюк Інни Вікторівни

На допомогу вихователю